Для підприємців, які планують переїзд до Європи, Португалія, Іспанія та Нідерланди — три з найпривабливіших варіантів. Усі вони дозволяють громадянам країн поза ЄС засновувати бізнес і отримувати законне проживання, але імміграційні маршрути працюють по‑різному.

Одна з найбільших помилок, яку бачать консультанти, — починати з питання, “У якій країні найлегша підприємницька віза?”

Правильніше запитати:

Як насправді виглядатиме ваш бізнес після переїзду?

Відповідь зазвичай підпадає під один із кількох профілів, і кожен веде до іншого маршруту:

  • Відкрити новий місцевий бізнес у країні переїзду;
  • Продовжувати керувати діючою компанією за кордоном;
  • Працювати віддалено для міжнародних клієнтів;
  • Створити новий, масштабований стартап;
  • Релокувати наявний бізнес.

Такі відмінності можуть повністю змінити доцільний імміграційний маршрут.

Спеціалізовані релокаційні фірми працювали з підприємцями — від операторів туризму й консультантів до бізнесів з догляду за тваринами, цифрових фахівців і традиційних сервісних компаній.

Їхні кейси показують, що релокація до Європи як підприємця — це рідко лише про отримання візи. Банківське обслуговування, структура бізнесу, житло, податкова реєстрація, соціальне страхування та правильне планування кожного кроку можуть бути не менш важливими.

Португалія vs Іспанія vs Нідерланди: маршрути одним поглядом

Профіль

Португалія

Іспанія

Нідерланди

Запуск місцевого бізнесу

Віза D2

Дозвіл на проживання та роботу для самозайнятих

Віза самозайнятого

Фрилансер / незалежний професіонал

Віза D2

Дозвіл на самозайнятість або віза цифрового кочівника

Віза самозайнятого (або віза DAFT для громадян США)

Власник діючої іноземної компанії, що працює віддалено

Може бути релевантна віза D8; D2 залежно від структури

Віза цифрового кочівника

Залежить від структури; часто — нідерландська BV

Засновник інноваційного стартапу

D2 або Startup Visa залежно від проєкту

Дозвіл на проживання для підприємця

Віза для стартапів

Наявні іноземні клієнти, робота виконується віддалено

Зазвичай D8, а не D2

Віза цифрового кочівника

Віза самозайнятого або створення BV


Інсайт: «Підприємець» — це не одна імміграційна категорія. Правильний маршрут залежить від того, де базується компанія, де знаходяться клієнти, яку роботу фактично виконуватимете і як отримуватимете дохід, а не від того, яка країна здається найлегшою.

Португалія: віза D2 ширша, ніж багато підприємців очікують

Португальська віза на проживання D2 призначена для громадян країн поза ЄС, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність або інвестувати в Португалії.

Для підприємців уряд Португалії вимагає докази того, що заявник здійснив, або щиро має намір здійснити, інвестицію в Португалії, разом із підтвердженням наявних у Португалії фінансових ресурсів і описом запланованої інвестиції.

Заявники також повинні підтвердити житло, засоби для існування та виконання стандартних імміграційних вимог, таких як довідка про несудимість і страховка. Офіційні настанови не встановлюють єдиного універсального мінімального розміру інвестиції, який застосовується до кожного підприємця за D2.

Ця гнучкість важлива.

Заявник на D2 не обов’язково має запускати технологічний стартап із венчурним фінансуванням. Консультанти в цій сфері супроводжували або оцінювали підприємців, які планують бізнеси в галузях, зокрема культурного туризму, догляду за тваринами та персональних послуг.

Як виглядає реальний кейс за D2

Один нещодавній кейс стосувався підприємця, який розвивав туристичний бізнес у Португалії. На момент підготовки візової справи підприємець уже мав португальську компанію, бізнес‑план і португальський банківський рахунок.

Цікавим у цьому кейсі був не сам концепт бізнесу, а послідовність адміністративних кроків. Вимоги до реєстрації компанії, початку діяльності та інші корпоративні документи мали взаємозалежності. Документ, що здається дрібною адміністративною формальністю, може затримати наступний етап процесу.

Подібний патерн з’явився й з іншим підприємцем, який створював у Португалії бізнес із догляду за тваринами. Компанію вже було зареєстровано, бізнес‑план підготовлено, приміщення організовано, і структура бізнесу була реальною. Проте спосіб документування коштів і їх наявність у Португалії все одно стали важливою частиною підготовки імміграційної справи.

Саме тому досвідчений процес за D2 розглядає ці кроки як взаємопов’язані, а не ізольовані завдання:

  • NIF (португальський податковий номер);
  • Португальський банківський рахунок;
  • Створення бізнесу та бізнес‑план;
  • Житло;
  • Консульська заява;
  • Подальший процес отримання дозволу на проживання в AIMA.

Вам не обов’язково бути «засновником стартапу»

Інший кейс стосувався досвідченого барбера, який уже мав клієнтів, обладнання та усталений професійний бекграунд і хотів переїхати та відкрити барбершоп.

Це корисний приклад, адже люди часто асоціюють імміграцію для підприємців із технологічними компаніями.

D2 у Португалії може бути доречною і для звичайного, економічно життєздатного місцевого бізнесу. Важливо продемонструвати реалістичну діяльність або інвестицію та ресурси й професійну базу для її реалізації.

Після приїзду до Португалії, на етапі отримання дозволу на проживання власникам, можливо, доведеться засвідчити, що діяльність справді існує. Поточні настанови AIMA для незалежної діяльності включають доказ початку діяльності в податкових і соціально‑страхових органах, а також документи, як‑от договір на надання послуг, сертифікат компанії або рахунки‑фактури — залежно від ситуації.

Порада фахівця: Бізнес‑план не має бути документом, створеним виключно для імміграційних цілей. Має існувати правдоподібний шлях від плану до діючого бізнесу, адже на етапі дозволу на проживання вам, можливо, доведеться довести фактичне існування діяльності.

Іспанія: спершу вирішіть, чи ви справді переносите бізнес

Іспанія потребує дещо іншого підходу.

Для багатьох підприємців найдоречніший іспанський маршрут технічно взагалі не є підприємницькою візою.

Уявіть, що ви володієте консалтинговою компанією у Сполучених Штатах, Канаді або Великій Британії. Компанія залишиться там. Ваші клієнти переважно залишаться за межами Іспанії. Ви просто хочете жити в Іспанії та керувати бізнесом віддалено.

Такий профіль значно краще відповідає іспанській візі цифрового кочівника / дозволу міжнародного віддаленого працівника, ніж дозволу на проживання для підприємця.

Маршрут Іспанії для цифрових кочівників особливо добре підходить для зрілих віддалених бізнесів

Іспанія встановлює конкретні умови для цього маршруту. У загальних рисах потрібно показати:

  • Що іноземна компанія здійснювала реальну безперервну діяльність щонайменше протягом одного року;
  • Щонайменше три місяці трудових або професійних відносин із цією компанією до подання заяви;
  • Що роль справді може виконуватися віддалено;
  • Відповідну професійну освіту або загалом щонайменше три роки релевантного досвіду.

Для власників, які контролюють власну іноземну компанію, органи можуть вимагати додаткові корпоративні докази, включно з документами щодо власності, оподаткування та операційної діяльності.

Ця відмінність мала значення в реальних кейсах. В однієї родини з потужним профілем віддаленого доходу рівень заробітку був явно достатнім, але сам дохід не був найскладнішою частиною. Історію іноземного роботодавця, тривалість трудових відносин і документи, що дозволяють віддалену роботу з Іспанії, усе одно довелося ретельно перевірити.

УВАГА! Наявність достатнього доходу автоматично не робить заявника придатним для візи цифрового кочівника. Історія роботодавця, тривалість відносин і документи щодо віддаленої роботи мають таке ж значення, як і гроші.

Ще одне обмеження для фахівців, а не найманих працівників: робота для іспанських компаній можлива, але іспанська частка не може перевищувати 20% загальної професійної діяльності.

Питання соціального страхування може повністю змінити кейс в Іспанії

Це одне з питань, яке підприємці та віддалені працівники найчастіше недооцінюють.

Офіційні настанови Іспанії зазначають, що міжнародні віддалені працівники, які виконують діяльність з території Іспанії, повинні дотримуватися правил соціального страхування:

  • Для найманих працівників — іноземному роботодавцю може знадобитися належним чином зареєструватися в іспанській системі соціального страхування, якщо тільки покриття не може законно продовжуватися за чинною міжнародною угодою про соціальне страхування;
  • Для самозайнятих фахівців — зазвичай потрібна реєстрація в іспанському режимі самозайнятості, RETA.

В одному з розглянутих кейсів заявник виглядав хорошим кандидатом для Іспанії з огляду на дохід і зайнятість, але іноземний роботодавець не був готовий виконати необхідні дії щодо іспанського соціального страхування. Це повністю змінило імміграційний аналіз.

Це гарна ілюстрація того, чому підприємцям варто оцінювати імміграційні, податкові та соціально‑страхові питання до вибору країни призначення, а не спочатку обирати візову стратегію, а операційні питання залишати на потім.

В Іспанії також є справжній дозвіл на проживання для підприємців, але він підходить не для кожного малого бізнесу

В Іспанії є спеціальний дозвіл на проживання для підприємців згідно із Законом 14/2013.

Він орієнтований на проєкти, які вважаються інноваційними та/або такими, що мають особливе економічне значення для Іспанії. ENISA оцінює фактори, зокрема професійний профіль заявника, бізнес‑план, фінансування та додану вартість або інновації, які проєкт може принести іспанській економіці.

Цікаво, що Іспанія не встановлює фіксованого мінімального інвестування чи мінімальної кількості робочих місць для цього підприємницького дозволу. Важливими є якість та економічна значущість проєкту.

Це означає, що засновник, який розробляє масштабований або інноваційний проєкт, може мати сильний кейс, тоді як той, хто просто хоче відкрити звичайне кафе, салон, консалтингову чи роздрібну діяльність, не повинен припускати, що «підприємницька віза» Іспанії — правильний маршрут.

А якщо іспанський бізнес не є інноваційним?

В Іспанії також існує початковий дозвіл на проживання й роботу для самозайнятості. Цей маршрут набагато доречніший для багатьох традиційних бізнесів.

Заявники повинні показати, що відповідають правовим вимогам щодо відкриття та ведення запланованої діяльності, мають необхідну професійну кваліфікацію (де це застосовно) і можуть продемонструвати достатні інвестиції для проєкту. Може враховуватися створення робочих місць, включно з власною самозайнятістю заявника.

На відміну від спеціального підприємницького дозволу, початковий дозвіл на самозайнятість зазвичай передбачає більш традиційний аналіз життєздатності бізнесу та ліцензування.

Тож людина, яка хоче відкрити районний бізнес в Іспанії, не повинна автоматично намагатися перетворити його на «інноваційний стартап» для імміграційних цілей. Уже може існувати маршрут, розроблений саме для такого типу діяльності.

Читати також
Eenmanszaak або BV у Нідерландах: яку структуру мають обрати експати?

А Нідерланди? Третій маршрут, вартий порівняння

Португалія та Іспанія домінують у більшості розмов про «переїзд до Європи», але Нідерланди — третій варіант, який часто особливо пасує підприємцям, і логіка та сама: правильний маршрут залежить від того, як ви насправді вестимете бізнес.

Нідерландська система пропонує зрозумілий маршрут майже для кожного профілю:

  • Віза для стартапів — для засновників, які будують інноваційний, масштабований бізнес із визнаним фасилітатором;
  • Віза самозайнятого — для досвідчених незалежних підприємців, що оцінюються за бальною системою;
  • Віза DAFT — для громадян США, договірний маршрут без бальної оцінки та з помірним бізнес‑депозитом; одна з найдоступніших підприємницьких опцій у Європі;
  • Нідерландська BV (товариство з обмеженою відповідальністю) — базова структура, яку можна поєднати з податковою пільгою за правилом 30% для залучених з‑за кордону фахівців.

Нідерланди також мають три практичні переваги для міжнародних засновників:

  • Англійська широко використовується в банках, держорганах і професійних сервісах;
  • Більшу частину налаштувань можна виконати віддалено;
  • Роттердам і Амстердам забезпечують швидкий доступ до ширшого ринку ЄС.

Як і в Португалії та Іспанії, справжня робота — це скоординувати рухомі частини: структуру компанії, банкінг, податки та правило 30% у правильному порядку. Роттердамські компанії, що спеціалізуються на імміграції для бізнесу в Нідерланди, ведуть саме такий процес під ключ.

Що ці кейси навчають про релокацію як підприємця

У різних кейсах підприємців і віддалених фахівців знову й знову проявляється один патерн:

Найчастіше найскладніше — не сама імміграційна категорія. Координація всього навколо неї — складніша.

Залежності швидко накопичуються:

  • Засновнику може знадобитися податковий номер перед відкриттям банківського рахунку;
  • Банківський рахунок може впливати на те, як документується інвестиція;
  • Реєстрація бізнесу може залежати від інших корпоративних формальностей;
  • Візова справа може вимагати житло раніше, ніж підприємець хоче починати платити оренду;
  • Довідки про несудимість і апостилі можуть втратити чинність, поки інший крок затримується.

А в Іспанії навіть відмінний кейс за програмою цифрового кочівника може зіткнутися з проблемами через небажання іноземного роботодавця мати справу з іспанським соціальним страхуванням.

Порада фахівця: Досвідчені консультанти планують «від дати переїзду назад». Мета — не зібрати всі документи якомога раніше, а зібрати кожен у правильний момент, щоб одна затримка не спричинила втрату чинності іншого документа до подання.

Португалія, Іспанія чи Нідерланди: що краще для підприємців?

Універсального переможця немає. Коротко:

  • Португалія підходить тим, хто справді хоче створити й вести місцевий бізнес. Рамка D2 достатньо широка для дуже різних видів діяльності, за умови, що можна продемонструвати проєкт, ресурси та намір інвестувати.
  • Іспанія підходить підприємцям, які вже керують успішними компаніями за кордоном і хочуть продовжувати працювати віддалено — через маршрут цифрового кочівника. Для інноваційних засновників існує дозвіл на проживання для підприємців; для звичайних місцевих бізнесів частіше логічним є дозвіл на самозайнятість.
  • Нідерланди підходять засновникам, яким потрібні чітко визначені маршрути (віза для стартапів, віза самозайнятого або DAFT для американців), надійна корпоративна структура BV та правило 30% — в англомовному, дружньому до віддаленої роботи середовищі.

Отже, найсильніша імміграційна стратегія починається з бізнесу, а не з візи. Перш ніж обирати країну, підприємець має відповісти на три запитання:

  1. Де буде зареєстровано мою компанію?
  2. Де будуть розташовані мої клієнти?
  3. І де саме я особисто виконуватиму роботу?

Коли відповіді на ці запитання зрозумілі, Португалію, Іспанію та Нідерланди стає значно легше порівнювати.

Не впевнені, який маршрут підходить саме вам?

Складіть єдиний план: маршрут отримання посвідки, компанія та правило 30%
Записатися на консультацію
Person 2

Висновок

Релокація до Європи як підприємця може бути напрочуд доступною, але процес винагороджує планування.

Засновник, який відкриває компанію з догляду за тваринами в Португалії, має зовсім інший імміграційний профіль, ніж консультант, що володіє усталеною американською компанією і хоче працювати віддалено з Мадрида, або громадянин США, який створює нідерландський бізнес за DAFT. Барбер, що відкриває магазин у Португалії, має інші вимоги, ніж засновник, який привозить інноваційний технологічний проєкт до Іспанії чи Нідерландів.

Усі вони — підприємці. Їм просто потрібні різні імміграційні стратегії.

Спеціалізовані фірми, такі як Viv Europe, розглядають повну картину — імміграцію, структуру компанії, документообіг, банкінг, житло та практичні кроки релокації — для засновників, що прямують до Португалії та Іспанії. Для тих, хто обирає Нідерланди, роттердамський партнер, такий як UnitCity, виконує ту саму роль, підбираючи маршрут під те, як підприємець планує жити та працювати.

FAQ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *